Історія закладу

В 2021 році Лугинській гімназії виповнюється 150 років.

Архівні дані свідчать про те, що перший навчальний заклад - однокласне училище в Лугинах було відкрите у 1871 році. Розміщувалось воно на той час у невеликому приватному будиночкові й аж до 1903-го вважалось однокласним (хоч з трирічним курсом навчання в складі трьох груп). Певно, називалось воно так тому, що в ньому працював лише один вчитель, причому в одній класній кімнаті. Вчитель одержував плату від держави 180 карбованців на рік і від громади - 80. 

У 1902 році на утримання училища відпускалось 1060 карбованців державних та 810 карбованців громадських коштів. У той час в училищі навчалось 144 хлопчики і 41 дівчина. 1905 року відкрито безплатну бібліотеку ім. Ф.Ф.Павленкова. Завідував училищем Антон Герасимович Кантаровський. Вчителі: Павло Іванович Чорний-Ткач (працював у Лугинах з 1902 по 1950 рік) та викладач співів Г.Д.Курочка. Всі вони закінчили Коростишівську вчительску семінарію.

Бажаючих вчитись було дуже багато - училище було єдиним на всю тодішню Лугинську волость (це територія майже всієї нинішньої Лугинської територіальної громади). Та тісне, темне приміщення не могло вмістити всіх тих, хто бажав здобути знань. Тож вчилися лише найщасливіші, переважно вихідці із заможних сімей. Училище мало одну десятину землі, на якій згодом посадили сад та вирощували картоплю.

Вчитися сільським дітям тодішньої Лугинщини було важко. Адже окрім загальноосвітніх предметів (історії. літератури, математики тощо) вже з першого класу (групи) вводились такі предмети: дві години на тиждень церковно-слов'янської мови та три - Закону Божого, який викладав місцевий священик Є.І.Левківський (він закінчив духовну семінарію). 

З 1903-го року училище в Лугинах стало двокласним з п'ятирічним, а з 1912-го року - шестирічним курсом навчання з трьома, а затим і чотирма вчителями та священиками. 

Однокласна школа спочатку розміщувалася у старому шкільному будинку напроти теперішньої гімназії, а двокласна - в новому будинку, збудованому в 1903 р. Цей будинок був розібраний у 1969 році і на його місці зведений сучасний корпус Лугинської гімназії.

При школі був примітивний гуртожиток для дітей з навколишніх сіл. Класи, звичайно. були переповнені. Скажімо, в першому навчалось біля 60-70 учнів, у другому і третьому - разом майже 100, а в четвертому і п'ятому - 70-80 школярів.

Навчання проводилось лише російською мовою, малознайомою місцевим селянським дітям. Українська мова не викладался взагалі. Дітям за таких обставин дуже важко було опановувати курс навчальних дисциплін. Не вистачало наочного приладдя. До послуг вчителів та учнів малося лише кілька географічних карт, глобуси і рахівниця.

В усіх класах, починаючи з першого, проводились перевідні екзамени з усіх предметів. Щодня в першому класі було по чотири, в решті класів - по п'ять уроків тривалістю 55 хвилин кожен. Для всіх учнів і вчителів обов'язковим було відвідування церковних служб.

Навчальний рік розпочинався 16 серпня за старим стилем і закінчувався 6 - 10 червня. Були й перерви в навчанні - зимові (Різдвяні) канікули й весняні (Великодні) тривалістю по два тижні.

У 1914 році в училищі навчалось 129 хлопчиків і 67 дівчаток. Після 1917 року всю систему навчання було поставлено по новому. Школа стала доступною для всіх дітей селян та робітників.

1918 року на базі двокласного училища було утворено школу першого ступеня (I - IV) класи та другого (V - VII) класи з одним керівником - завідуючим. 

Школа першого ступеня працювала в Лугинах, а другого, за браком місця, в Лугинках, у поміщицькому будинку. Вперше навчання стало вестись українською мовою.

На цьому реконструкція навчального закладу не закінчилась. У 1923 році на базі вже згаданих шкіл двох ступенів було утворено школу колгоспної молоді з семирічним строком навчання. Вперше до навчальної програми було введено курс агрономії, який вів спеціаліст-агроном. він же й керував підсобним господарством при школі, яке мало на той час 15 гектарів землі та необхідний сільгоспінвентар (плуги, борони, сівалки), пару коней. Учні привчались до праці на полі, в городі та саду.

В 1934 році в Лугинах почала діяти середня школа з 10-річним курсом навчання. Землю, інвентар і коні було передано місцевому колгоспу. Школа перейшла на політехнічну програму, якою передбачалось вивчення, крім усіх загальноосвітніх предметів, ще й теоретичних відомостей з теехнічних дисциплін, а також проведення практичних робіт у шкільній майстерні. Агрономія більше не викладалась. 

У 1927 році в Лугинах було відкрито єврейську початкову школу, в якій працювало 4 вчителі і навчалось 173 дівчаток і хлопчиків. 1934 року на базі цієї школи створено семирічку, де навчались єврейські діти. Тоді ж було побудовано приміщення семирічки. 

Після об'єднання в 1937 році середньої школи з єврейською семирічкою число учнів у навчальному закладі значно зросло. Було навіть по два-три паралельних класи. Школа мала вже три приміщення, а навчання проводилось у дві зміни.

 У 1937 році відбувся перший випуск вихованців Лугинської середної школи. Першими в нашому районі здобули середню освіту 16 юнаків та дівчат. Першим директором середньої школи був Р.Я.Бараненко.

9 серпня 1941 року фашистські війська окупували Лугини. Лише через два з половиною роки (на початку 1944 р.) після звільнення райцентру від загарбників, було відкрито всі класи десятирічки. Школа в цей час працювала в досить складних умовах: не було підручників, зошитів, необхідного навчального приладдя.

Наприкінці 40-х - початку 50-х років біля школи було посаджено багато дерев і кущів, під керівництвом тодішнього директора школи Купневича закладено сад. Лугинська середня школа славилась своїми начально-дослідними ділянками, серед яких нараховувалось до 18 колекційних Разом із вчителькою М.Х.Собчук учні вирощували рослини, які культивувались у нашій області. Юні біологи були учасниками Виставки досягнень народного господарства СРСР. Срібними медалями виставки нагороджені В.Бригинець та В.Заболотна.

Згідно закону "Про зв'язок школи з життям та дальший розвиток народної освіти" у школі запроваджено виробниче навчання старшокласників з таких професій, як тракторист, комбайнер, шофер та рільник. З цією метою господарства Лугинщини допомагали десятирічці технікою. Зокрема, школа одержала автомобіль "Урал-Зис", трактор "Универсал". По закінченню школи випускники одержували посвідчення механізаторів-трактористів і шоферів. За шкільною виробничою бригадою було закріплено 20 гектарів землі в місцевому колгоспі "Україна". 

З 1962 по 1966 рік, коли Лугинський район було розформовано, середня школа кілька разів змінювала своє місце знаходження. Її класи розташовувались і в приміщенні теперішньої райдержадміністрації, і в побуткомбінаті, і в старій школі.

Приміщення теперішньої Лугинської гімназії побудовано в 1969 році.

Постановою Ради Міністрів Української РСР Лугинській середній школі у липні 1983 року присвоєно ім'я Героя Радянського Союзу Василя Петровича Фількова. 

З 1998 року середня школа стала називатись Лугинською загальноосвітньою школою №1 І - ІІІ ступенів.  У 2010 році  - стала гімназією.