Сім’я як чинник соціалізації дитини.
Доброго ранку всім читачам нашої сторінки. Сьогодні підготувала інформацію на запит адміністрації ліцею для батьків ліцеїстів на тему "Сім'я як чинник соціалізації дитини. Сподіваюсь, що вона буде для вас цікавою і корисною.
Сім’я як чинник соціалізації дитини.
Серед різних соціальних факторів, що впливають на становлення особистості, одним з найважливіших є сім’я. Традиційно родина – головний інститут виховання. Те, що людина набуває в сім’ї, воназберігає протягом усього подальшого життя. Важливість сім’ї обумовлена тим, що в ній людина знаходиться протягом значної частини свого життя. У сім’ї закладаються основи особистості.
У процесі близьких стосунків з матір’ю, батьком, братами, сестрами, дідусями, бабусями та іншими родичами у дитини з перших днів життя починає формуватися структура особистості.
Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління. З появою дитини на світ сім’я покликана готувати її до життя і практичної діяльності, забезпечити раціональну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності.
У житті кожної людини батьки відіграють велику і відповідальну роль. Ви даєте дитині нові зразки поведінки, з вашою допомогою вона пізнає навколишній світ та наслідує вас у всіх своїх діях.
Безумовно приймайте дитину — любіть її не за те, що вона красива, розумна, здібна, а просто так, просто за те, що вона є.
Особистість дитини й її здібності розвиваються лише у тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом. Тому заохочуйте, зацікавлюйте, надихайте, а не заставляйте.
Підтримуйте успіхи дітей — це найкоротший шлях до вдосконалення успішно здійсненої діяльності, до розвитку інтересу до неї і до відповідних здібностей дитини.
Створюйте сімейні традиції, які базуються на зонах радості (святкування днів народження, початку або закінчення нового навчального року, чверті тощо).
Систематично робіть щось разом із дитиною (читайте, гуляйте, грайте,займайтеся фізичними вправами, домашньою роботою).
Не втручайтеся у справу, якою займається дитина, якщо вона не просить допомогти.
Привчайте до самостійності. Дайте можливість дитині набути власний досвід.
Не вимагайте від дитини неможливого або такого, що їй важко виконати.
Вчіть дитину поважати себе, вас, інших людей, рахуватися з ними. Обговорюйте тему прав і обов’язків як дорослих, так і дітей.
Успіхів вам, шановні батьки.
