Година пам'яті та скорботи "Ми- молоді весняні квіти, голодні, босі і роздіті..." для учнів 5-8 класів у Лугинському ліцеї
День жалю... День скорботи, печалі
Запалив нашу пам’ять. Свічки –
Це ті душі, листочки опалі,
Хто став тінню в голодні роки.
Такими словами розпочалася година пам'яті та скорботи "Ми- молоді весняні квіти, голодні, босі і роздіті..." для учнів 5-8 класів у Лугинському ліцеї.
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Озиратися в минуле треба кожному. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. Учні 7-Б класу під час виступу говорили про те, що голодне лихоліття, яке випало на долю українського народу, найболючіше вразило дітей.
Смерть мільйонів дітей є найстрашнішим аспектом голоду 1932-1933 рр. Вони були найбільш уразливою частиною української суспільства.
Діти запалили свічки пам'яті та закликали всіх зробити це у суботу , 24.11.23, о 16:00 під час Національної хвилини мовчання, вшанувавши пам'ять тих, хто помер під час найстрашнішого в історії людства злочині - Голодоморі.
Адже Голодомор торкнувся кожної родини в Україні…
Втратимо пам'ять — втратимо свідомість…
Це потрібно не їм — це потрібно нам…
Тоді їх міг врятувати хліб…
Тепер нас врятує пам'ять…
